Вчора їду в маршрутці, повно народу, всі сидять мовчать, хто про що думає. На зупинці звільняється місце відразу за водієм, на яке сідає молода мама, року 22-23 з дівчиськом років 4. Тобто сидить вона спиною вперед, а особою до всього народу. Як тільки маршрутка рушила, дівчинка почала нити на тему "мама ну купи мені барбі", причому на різні лади дуже протяжно й нудно. На що матуся в тон їй нила "навіщо тобі барбі, у тебе вже є три штуки, може краще купити розфарбовування і т.п."
Все це скигління порядком одягло не тільки мені, але і всім пасажирам. Десь через три зупинки стратегія дівчинки змінилася. Вона надулася і замовкла, мабуть затамувавши страшну образу. І ще через зупинку видала: ну якщо не хочеш барбі купувати, я про тебе дещо що бабусі скажу! "Мама" і що таке ти про мене розповіси "Дівчинка" розповім розповім. Я дещо що бачила "Вся маршрутка напружилася і прислухалась - що ж таке вона там бачила" Мама - "Ну і що ти бачила" Дочка "А я бачила як ти вчора у тата пісю цілувала".
Ми всі лягли від реготу, дівчисько зупинена маршрутку, схопила дочку під пахву, і вискочила надвір. Думаєте кінець? Ні фіга. На її місце сів хлопець, причому з маленьким сином. Років 8. Всі продовжували іржати, хлопець природно, не розумів чому, але теж нерозумно посміхався. І тут його син видав "Папа нукупі мені солдатиків"!
Маршрутку потряс такий регіт, що водив довелося зупинитися, тому що він іржав разом з нами. Після того як водила просмеялся, він повернувся в салон і сказав "Мужик, ти краще купи солдатиків - від гріха подалі" Хлопець їхав ще зупинки чотири. усі ржали, а він сидів в повному подиві, напевно подумав що сів у маршрутку повну ідіотів. Ну правда, що смішного у фразі "папа купи солдатиків"
